З давніх-давен Божа Матір вважалася покровителькою усього українського козацтва.
А козацький рід оспівується й у державному гімні.
Образ захисника, котрий стоїть за честь та волю нашого народу, міцно закарбувався в пам’яті поколінь.
Тож козак в українській культурі – воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього народу.
У рай за «оселедця»
Оселедець для козаків був важливим атрибутом. Носити його мав право тільки той козак, який пройшов усі випробування. А одним із покарань було саме відрізання чуба.
Козаки вважали, що завдяки “оселедцю” вони потраплять до раю. Вірили, що коли вони загинуть у бою, Бог витягне їх із пекла за чуба. А ще козаки казали: “Як на війні загину – мене ангел понесе в небо за чуприну”.
Відкриті курені
Існував у запорожців цікавий звичай. Їхні курені були завжди відкриті.
Мандрівник чи перехожий міг зайти туди, погостювати, навіть за відсутності господаря.
Однак існувало суворе правило: з куреня нічого не виносити, інакше покарання неминуче.
Головний – кухар!
На початку Січі головним Гетьманом був “кашовар”, тобто кухар.
Недаремно і назва була Кошовий Отаман. Кошових отаманів до середини XVII століття часто називали гетьманами.
Перші антикорупціонери в Україні
Знаменита “Конституція Пилипа Орлика” 1710 року закладала підвалини антикорупційного законодавства, які й нині застосовуються.
Так, вона унеможливлювала узурпацію влади. Наприклад, документ передбачав, що військові старшини мають бути обрані вільним голосуванням, що гетьман не має права самовладно привласнювати те, що належить громаді, не має права розділяти громадське майно між іншими людьми.
Тверезе військо
У військових походах козакам пиячити було суворо заборонено. Порушення цього правила прирівнювалось до зради і могло каратись смертю.
Не танцювали гопака, бо це – бойове мистецтво
Як свідчать історичні дані, гопак – окреме бойове мистецтво.
Маленьких хлопчиків вчили танцю від самого дитинства.
Гопак також став і способом бойової підготовки на Січі.
Та згодом плавні рухи почали ставати ритмічними, а після знищення Січі взагалі перетворилися на український народний танець, який зараз часто виконують на сценах.
