Опублікували список 40 українських книжок, які варто прочитати дітям

 

Питання "Чи говорити з дітьми про війну?" перед українцями відучора вже не стоїть. Властиво, воно не стоїть ще від 2014 року, однак частина громадян держави продовжувала жити так, немов воно ніколи й не стоятиме. І час від часу повторюване гасло "Ніколи знову" – це просто гарний привід зайвий раз виставити у соціальних мережах світлину себе красивого, помаркованого, що ти також за мир у світі.

Зрештою, жодна нормальна людина не хоче війни.  Але коли вже війна стається, краще морально зібратися, ніж розпочати, виробляти варіанти власних найближчих кроків, ніж хапатися за серце та пити  корвалол. І, ясна річ – говорити про це з тими, хто цих розмов саме нині потребує, як ніколи.

"Мамо, а ми відсвяткуємо мій день народження, якщо Росія не буде нас бомбити?", "Війна означає, що  завтра всі можемо померти?", "А що мені робити, якщо ми втратимо дім і я загублюся?", "Наші солдати після смерті потрапляють у Рай, а російські?". Тих питань сотні. І відкараскатися від них вже не вдасться, бо війна вже на порозі кожного, незалежно від регіону проживання.

Іноді ти губишся, слів бракне, або й просто не знаєш відповідей. Тоді може допомогти книжка. Вашій увазі кілька книжок, з яких ваші діти можуть отримати певну  ясність.

Команда фахівців із лабораторії дитячого читання «БараБука» НЦ «Мала академія наук України» та експертів-освітян і психологів ГО «Смарт освіта» шляхом голосування обрали 40 книг, які увійдуть до третього тематичного посібника для батьків та освітян.

Було зібрано всі українські книги, які написали сучасні автори на тему війни, та відбулося закрите голосування експерток щодо відбору рукописів. До майбутнього третього тематичного посібника увійдуть 40 книг, що набрали від 4 і більше балів (за 5-бальною шкалою оцінювання). Експертна рада: Галина Титиш, Тетяна Стус, Світлана Ройз, Ольга Купріян, Марія Артеменко, Анна Третяк, Анастасія Музиченко, Галина Ткачук.

Окрім посібника, підсумком проєкту стануть також серія вебінарів для батьків та освітян, а також відео та текстові матеріали під тегом #якговоритиздітьмипровійну.

Перші два тематичних посібники були створені ГО «Смарт Освіта» спільно з “БараБукою”, «Українським інститутом книги» та НЦ «МАНУ» у 2019, 2021 рр.; є у відкритому доступі на сайті «Живі письменники»: https://aw.ubi.org.ua/).

Перелік сучасних дитячих та підліткових книг, які стосуються тем бойових дій, травм, втрат, а також тих, що торкаються важливих у контексті війни аспектів життя, можна переглянути нижче:

• «Листи на війну. Діти пишуть солдатам/Letter on the War. Children Write to Soldiers» (Братське; Залізний тато); «Листи з війни. Солдати пишуть дітям / Letters from the War. Soldiers Write to Children»

• Валентина Захабура. Лео-Фу, або Я народився собакою (Видавництво Старого Лева)

• Войтенко Ольга. Кожна грудочка землі (Портал)

• Володимир Арєнєв. Трилогія «Сезон Кіноварі» («Порох із драконових кісток», «Дитя песиголовців») (АССА)

• Галина Ткачук. Блакитний записник (Віват)

• Григорій Фалькович. Руді і Чумацький Шлях (Видавництво Старого Лева)

• Євген та Соломія Степаненки. Абетка війни (Видавництво Старого Лева)

• Зоряна Живка. Півник (Видавництво Старого Лева)

• Іван Андрусяк. Жерар-партизан (Віват)

• Іван Малкович. Золотий павучок (А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА)

• Ірина Озимок. У міста є я і не лише…(Книголав)

• Катерина Єгорушкіна. Мої вимушені канікули (Віват)

• Лариса Денисенко. Діти повітряних тривог (Видавництво)

• Мар’яна Савка. Залізницею додому (Видавництво Старого Лева)

• Надійка Гербіш. Мене звати Мар’ям (Віват)

• Надійка Гербіш. Ми живемо на краю вулкана (Портал)

• Надійка Гербіш. Яблука війни (Портал)

• Настя Мельниченко. Мій дім – війна (Теза)

• Настя Музиченко. Врятовані хвостики (НК Богдан)

• Оксана Лущевська. Триматись за руки, сестричко (Крокус)

• Оксана Лущевська. Як у казці (Залізний тато)

• Олександр Корешков. Мій тато повернувся з війни. Ідея: Ілля Шпилянський (Spring Comics)

• Олександр Шатохін. Жовтий метелик (Видавництво Старого Лева)

• Олена Захарченко. Метро до Темного Міста (Видавництво Старого Лева)

• Олена Максименко. Пси, які приручають людей (Портал)

• Ольга Куждіна. Детективна агенція “САМ” в Ужгороді (АССА)

• Ольга Купріян. Коляда з лицарями (Портал)

• Ольга Купріян. Мирослава та інші з нашого двору (Видавництво Старого Лева)

• Оля Русіна. Абрикоси зацвітають уночі (Видавництво Старого Лева)

• Оля Русіна. Тор – тракторець, що тягне танк (Видавництво Старого Лева)

• Романа Романишин, Андрій Лесів. Війна, що змінила Рондо (Видавництво Старого Лева)

• Сашко Дерманський. Клуб врятованих. Непухнасті історії (Віват)

• Світлана Вертола. Юна. Війна (Чорні вівці)

• Сергій Лоскот. Чубзики (Ранок)

• Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог (Книголав)

• Тетяна Рубан. На північ від кордону (Наш Формат)

• Тетяна Стрижевська. Лінія термінатора (Видавництво Старого Лева)

• Юлія Ілюха. Зеро (Ранок)

• Юлія Рацебуржинська. Як створюють монстронароди? Книжка про пропаганду, дурнероб і Чухлера (Чорні вівці)

• Юрій Нікітінський. Вовчик, який осідлав бомбу (Час майстрів)

Проєкт реалізується завдяки Українському інституту книги.

Вишукуючи мудрі тематичні книжки, адресовані дітям, натрапила в мережі на давню  розмову Deutsche Welle з італійською письменницею й психоаналітиком єврейського походження Мазаль Пас Багдаді  з приводу її книги "Вони вбили мої казки". 

"Перше, що треба визнати батькам, вчителям чи вихователям дітей, які живуть поруч з війною, – це право дітей на тривогу, – акцентує  ця жінка, котра знає про війну не з кіноекранів. – Не варто думати, що маленькі діти не розуміють і не усвідомлюють реальності. Адже вони слухають розмови дорослих, вловлюють їхню нервовість, чують новини по ТБ, і шкірою відчувають небезпеку. Шкідливим було б робити вигляд, що нічого не коїться. Тому говорити з дітьми про війну, небезпеку, можливу смерть – потрібно. Але без зайвих подробиць і придатною для дитини мовою. Намагайтеся прибрати дітей від телеекранів, коли там детально розповідають, хто кого і якою зброєю вбив, а також іде відповідний відеоряд. Навіть якщо вам здається, що дитина не цікавиться телевізором, майте на увазі, що діти бачать і помічають усе, не недооцінюйте їх!" 

І далі: "Найбільша і найшкідливіша помилка батьків – це не визнавати страху дитини. Для вас очевидно, що побоювання дитини не мають під собою реальної основи? Але для дитини це не так, для неї її страх реальний! Не відкидати страхів дитини щодо війни - вкрай важливо у тому числі для її здоров'я… Дорослі часто кажуть дитині: "Не бійся, ти не повинен боятися". Але ці слова не мають жодного сенсу: страх від цього не зникає! Набагато краще буде донести думку: "Ти маєш право на страх, але я – з тобою, я тебе захищу".