1 листопада відзначаємо День Гідності та Свободи. Цього дня згадуємо про дві важливі події з нашої історії: Помаранчеву революцію 2004-го та Революцію гідності 2013-го. А також вшановуємо пам’ять людей, які стали на захист наших цінностей: свободи, незалежності, прав людини. Принагідно розповідаємо, як розмовляти з дітьми про цінності за допомогою книг. А робимо це з Тетяною Стус — письменницею та керівницею лабораторії дитячого читання «БараБука» Малої академії наук.
Чому книги — потужний інструмент для розмов з дітьми про цінності?
Почну з того, що дитячі письменники — це люди, які загострено усвідомлюють відповідальність перед своїми читачами. Вони розуміють, що мають донести сенси й моделі поведінки до дітей та підлітків, у яких іще лише формується сприйняття.
Крім того, тексти їхніх книг ніколи не спонтанні. Спершу письменник/-ця намацує, який сенс донести юним читачам. Після того над текстом довго та ретельно працюють професіонали: тестові читачі, редактори, коректори — ціла команда. Усі вони знають, як працювати з дитячою літературою, і виконують роль фільтрів.
Тож саме ці фільтри роблять книжки найефективнішим способом донесення ідеї, а отже, потужним інструментом для розмов про цінності.
Можна запитати, чому мультфільми чи фільми не такі ефективні. Я вірю, що існують хороші фільми, які виконують не лише розважальну функцію. Проте наш мозок під час читання застосовує особливі когнітивні можливості для глибокого сприйняття сенсів, що є в літературі. Крім того, книги — чудовий інструмент для розмов на болючі теми, адже читаємо їх переважно в безпечному місці, що створює сприятливі умови для таких бесід.
Які книги порадите, щоб говорити з дітьми про патріотизм?
Років 10 тому в Україні активувався «рух» «Свій до свого по своє!». Українці гуртувалися, щоб протидіяти експансії, і стимулювали розвиток вітчизняного виробництва, власного бізнесу. Такий принцип сформувався тому, що суспільство зрозуміло важливість та цінність свого, зрозуміло, як сильно це впливає на ідентичність і на міць країни загалом.
Так само патріотизм зароджується в дітей з готовності читати своє, плекати та множити його. Свого часу я з колегами створила проєкт «Живі письменники», щоб діти надихалися рідним. Коли читаєш твори письменника, про якого знаєш, усвідомлюєш, що він поруч — такий самий, як батьки чи інші родичі, тоді місце, де живеш, починає асоціюватися зі справді рідним, важливим, це розвиває зацікавленість, прив’язаність, врешті — виявляє додаткову цінність.
Тому, щоб говорити з дітьми про патріотизм, раджу читати якісне своє й занурюватися в різноманітні теми, які славлять наш край. Такі книги можна знайти в добірці «Матриця українського патріотизму у дитячих книжках: старі пісні на новий лад».
А які книжки допоможуть говорити про честь і гідність?
Зараз честь та гідність здобуваємо в дуже важких обставинах. Хотілося б, щоб діти осмислили ці цінності більш плавно. До прикладу, через фантастичного персонажа-героя в національній літературі, який був би «безпечним» взірцем і демонстрував свій героїзм у «помірних» трагедіях. Нині вияви честі та гідності діти бачать у кривавих історіях, а замість фантастичних героїв чують про реальних хлопців та дівчат, які ціною життя захищають країну. Такі книги треба читати обережно. А обрати можна з добірки «Пізнати Україну: книжки про видатних українців та національну спадщину».
Яких помилок слід уникати в доборі книг і в комунікації з дітьми про цінності?
Найголовніше — не педалюйте тему патріотизму, честі та гідності. Роками ми — ті, хто працює з дитячою аудиторією, — спостерігаємо, як увійшло в «традицію» гіпертрофоване, часто — награне й фальшиве, демонстрування патріотизму, з пишними лінійками-святкуваннями, декламаціями віршів, малозрозумілих для дітей. Для когось це абсолютно нормально, але для інших розмова про рідний край, вдячність йому може бути інтимним процесом. Розумію, що межу складно визначити, бо поняття дитячого чи підліткового патріотизму особисто для мене парадоксальне. Тож раджу дорослим часто спілкуватися з юнацтвом, і тоді комунікація про цінності буде природною.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.