Читаємо = перемагаємо, адже читаюча й думаюча нація – це сила!

16.01.24

7 мотиваційних фільмів для підлітків про підлітків

 7 мотиваційних фільмів для підлітків про підлітків

Дата: 13.01.2024

Підлітки не завжди дослуховуються порад батьків, але художня стрічка може надихнути і змінити хід їхніх думок, тим паче якщо вона заснована на реальних подіях. Подивімося на вибір редакції Освіта Нова.

1. Хлопчик, який приборкав вітер (2019, Велика Британія, малаві)

Звідки у хлопчика з бідного малавійського села з'явився хист до електротехніки і ремонту побутової техніки? Завдяки спостереженням і допитливості Вільяму вдається набути знань і вмінь, які допомогли йому врятувати село від засухи і голоду. З підручних матеріалів він побудував вітряк і здобув воду. Про нього дізнався весь світ. Вільям отримав стипендію в Африканській академії лідерства та закінчив Дартмутський коледж у Гановері, штат Нью-Гемпшир (США) у 2014 році. У 2013 році журнал TIME визнав Камквамбу одним із «30 людей до 30 років, що змінюють світ». Той, хто прагне знань за будь-яких умов, здатний змінити світ і зробити його кращим.

2. Розправ крила (2019, Норвегія, Франція)

Орнітолог Крістіан все життя присвятив врятуванню виду диких гусей, що зникає. В нього складні стосунки з колишньою жінкою і мамою сина Тома, якого цікавлять тільки відеоігри. Але чергові канікули Том проводить з батьком і з головою поринає в рятувальну авантюру. Він виявляє неабияку мужність і кмітливість і тільки завдяки йому рятівна операція стає успішною. Ці канікули змінять його життя, цінності, стосунки з батьками назавжди. Сюжет фільму заснований на реальній історії орнітолога Крістіана Муллека. Дуже радимо цей фільм для сімейного перегляду. Залучаймо дітей до своїх справ). 

3. У гонитві за вітром (2019, Австралія)

Тільки один раз на рік, у самому серці Австралії, відбувається найпрестижніший верховий турнір – Кубок Мельбурна. І ще жодного разу його не вигравала жінка-жокей. Мішель Пейн кинула виклик усім – собі, сім’ї, суспільству і в 2015 році виграла кубок Мельбурна. Саме вона і є головною героїнею цієї стрічки. Цей фільм про те, що потрібно вірити в себе навіть тоді, коли в тебе не вірить жодна людина, не боятися перешкод і йти до мети. 

4. Незламний дух (2023, Австралія)

Стрічка заснована на реальній історії Джессіки Вотсон, австралійської морячки, яка у травні 2010 року неофіційно стала наймолодшою людиною, що здійснила навколосвітню подорож на самоті. Цей фільм про обрану справу життя, мету і підготовку до її здійснення. А ще про те, що завжди потрібно спиратися на досвід фахівців і вчитися у найкращих.

5. Плавчині (США, Велика Британія)

Реальна історія сирійських сестер Юсри та Сари Мардіні, які з дитинства тренувалися плавати, але коли війна в Сирії загострилася у 2015 році, їхні мрії про олімпійське золото звелися нанівець. Вони вирушають у небезпечну подорож до Європи через Ліван і Туреччину. Через рік у Німеччині Юсра бере участь у літніх Олімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро у складі олімпійської збірної біженців. Її сестра Сара присвячує своє життя рятуванню біженців. Навіть з безвихідного становища є вихід, просто він може не всім подобатись. Але ніколи не варто опускати руки і продовжувати робити те, без чого не уявляєш своє життя. 

6. Ми купили зоопарк (2011, США)

 

Історія про справжню любов, хоч і в підлітковому віці. І ця історія з купівлею зоопарку дійсно мала місце в реальності. Якщо ще не подивилися, дуже радимо. Бенджамін Мі після смерті дружини сам виховує сина і дочку. Він вирішує переїхати з міста в тихе і спокійне місце, але разом з будинком продається зоопарк, який переживає не найкращі часи. Так, для головних героїв фільму починається нове життя, наповнене кумедними ситуаціями і боротьбою за існування зоопарку, але сім’я як команда зі своїми цінностями успішно долає всі труднощі.

7. Скляний замок (2017, США)

Юна героїня росте у сім’ї нонконформістів, що кочує з місця на місце. Ексцентрична мати дівчинки є художницею, а батько – затятий алкоголік. Попри це, батьки всіляко намагаються дати дитині надію, щоб відвернути увагу від їхнього бідного та злиденного життя. Ця стрічка про те, якими б не були умови дитинства, кожний має шанс стати тим, ким хоче.

12.01.24

Повертаємося з канікул: 7 ігор, що активізують пам’ять та тренують увагу

 

Повертаємося з канікул: 7 ігор, що активізують пам’ять та тренують увагу

Здається, що після канікул учні все забули: і навчальний матеріал, і правила класу. Не варто надто хвилюватися з цього приводу. Це означає, що діти гарно відпочили, і тепер у них є більше сил для ефективного навчання. Запропонуйте школярам кілька вправ та ігор, що допоможуть повернутись до робочого ритму та відновити свої знання. Зібрали для вас найцікавіші.

1 Дозвольте дітям поспілкуватись

Після канікул учні хочуть якомога скоріше розповісти одне одному всі свої історії, адже скучили за однокласниками. Щоб їхнє бажання не переросло в гамір під час важливої роботи у класі, дайте їм контрольовану можливість наговоритись.

Наприклад, ви можете запропонувати створити групові колажі на спільну тему. Вона може стосуватися канікул, активного відпочинку, переглянутих фільмів. Це допоможе дітям пригадати формат роботи в групі та заодно поділитися враженнями одне з одним.

Також можна на початку уроку влаштувати коло для спілкування, де діти розкажуть свої цікаві історії або зачитають есе про канікули.

2 Поверніть відчуття часу

У перші дні нового семестру дітям складно швидко повернутися до звичних таймінгів. З цим їм можуть допомогти завдання з лімітом часу. Наприклад, запропонуйте учням гру «Вигаданий звір».

Поділіть дітей на групи: в одній групі може бути 7-10 дітей. Запропонуйте учням створити разом звіра, який ніколи не існував. Для цього діти мають використовувати різні положення тіла. Вони можуть триматися за руки чи обійняти одне одного.

Поставте умову — у групі, де 10 дітей, підлоги можуть торкатися лише 14 ніг і 12 рук, а не всі 20. Тобто, комусь доведеться стояти на одній нозі. А руки не завжди можуть стати точкою опори — доведеться покладатися на членів команди. Завдання полягає в тому, щоб діти змогли швидко домовитися, розподілити між собою «частини тіла» звіра та простояти нерухомо принаймні 30 секунд.

Гра може мати різні варіації. Замість звіра можна запропонувати учням створити автомобіль, який матиме чотири колеса, двигун, кабіну, водія та причіп.

Важливо виділити конкретну кількість часу на «створення» звіра, наприклад, 3-4 хвилини. Це допоможе дітям повернутись до розуміння плинності часу. А також налагодити ефективну взаємодію в команді.

3 Потренуйте увагу

Увага дуже важлива для ефективної роботи на уроці. Тож пропонуємо на початку нового семестру провести гру, що її потренує.

Попросіть дітей стати у дві шеренги — одне навпроти одного. Дайте їм 30 секунд, щоб запам’ятати одяг, взуття та зачіски свого партнера.

Потім попросіть дітей в одній шерензі відвернутися або заплющити очі. Учні з іншої шеренги мають у цей час змінити чотири речі у своєму зовнішньому вигляді. Можна, наприклад, помінятися черевиками, інакше зав’язати шарф, одягнути окуляри.

Після цього діти повинні назвати зміни, що відбулися з їхніми однокласниками навпроти. Потім шеренги міняються ролями.

Вправа вимагає від дітей великої зосередженості, допомагає сконцентруватися, а також тренує зорову пам’ять.

4 Проведіть розминку для пам’яті

Перш ніж переходити до запам’ятовування важливих правил та формул, варто допомогти дітям «розігріти» їхню пам’ять після канікул. У цьому також може допомогти гра.

Запропонуйте учням розбитися на пари. Допоможіть їм зробити це таким чином, щоб удвох працювали діти, які до цього не особливо багато спілкувалися між собою.

Дайте кожній парі 5 хвилин на те, щоб розпитати один одного про улюблену музику, шкільні предмети, фільми, хобі, найкращі спогади, членів сім’ї. Поясніть дітям, що розпитувати треба швидко, однак детально.

Після цього посадіть учнів у коло. Тепер напарники сидять разом, але говорити одне з одним їм заборонено. Інші учні запитують першу дитину з пари про другу.

Починаємо з простого: «Як звати твого напарника/напарницю?», «Які його/її улюблені предмети?», «Скільки років його/її сестрі?» А завершуємо складнішим: «Який у нього/неї улюблений фільм та чому саме він?», «Який найкращий спогад з канікул?»

Попередьте дітей: якщо вони точно не знають, що б відповів їхній напарник, повинні спробувати поставити себе на місце друга, поглянути на запитання його очима та сфантазувати відповідь.

Гра вчить активно слухати інших і наочно демонструє, як це важливо для взаєморозуміння. Допомагає концентрувати увагу, та виділяти й запам’ятовувати важливу інформацію. А ще підвищує рівень емпатії, бо діти мають змогу порозпитувати інших та розповісти про себе.

5 Пригадайте вивчене у форматі ігор

Найкраще повертатися до навчального процесу в ігровій формі. Це допоможе дітям пригадати вивчене та перейти до нових тем без стресу.

Наприклад, можна розпочати семестр із гри в Kahoot, яку полюбляють учні різного віку. Заховайте в тест запитання за матеріалом першого семестру зі свого предмету. В такому форматі дітям буде значно простіше все пригадати.

На уроках літератури можна пригадати прочитані твори за допомогою гри «Впізнай героя книги». Учень сідає на стілець обличчям до класу, а вчитель на дошці пише ім’я літературного героя. Завдання учня — ставити запитання, на які клас відповідає «так» або «ні». Дитина має якомога швидше здогадатись, ім’я якого персонажа написане на дошці.

6 Дозвольте учням перевірити одне одного

Пригадувати вивчене за попередній семестр можна не лише під контролем учителя. Запропонуйте учням перевірити своїх однокласників. Наприклад, діти можуть виконати вправу «Броунівський рух».

Ця вправа корисна і тоді, коли треба розворушити сонний клас, і тоді, коли на спокійну роботу діти не спроможні, бо треба скинути енергію.

Ось послідовність дій:

• Кожен пише в зошиті 5–10 запитань із теми на повторення.

• Під запитаннями записує перелік присутніх однокласників.

• За відведений час діти мають опитати всіх однокласників, довільно рухаючись класом. Саме тому назва вправи — «Броунівський рух». Якщо інша дитина відповіла правильно, ставимо біля її імені плюс, неправильно — мінус.

Насамкінець проведіть разом з учнями аналіз і рефлексію.

7 Плануйте тиждень разом

Геть не всі діти ладнають із тайм-менеджментом. Дорослим, які звикли до мультитаскінгу, зрозуміти це часом важко. Тож допоможіть учням скласти план важливих справ на тиждень.

Наприклад, підготовка презентації або прочитання твору з літератури потребує не одного дня. Визначте разом із учнями об’єм роботи та розбийте необхідний час на вільні для підготовки дні.

Не забудьте і про справи для душі: погладити кота чи переглянути фільм разом із другом. Такі пункти допоможуть учням не забувати про свій план роботи, адже там їх чекає не лише навчання, а й відпочинок.

Науково-методичний журнал "Педагогічні обрії" №5-6/2023

 

Науково-методичний журнал "Педагогічні обрії" №5-6/2023

Пропонуємо для ознайомлення 5-6 (127-128) номери науково-методичного журналу "Педагогічні обрії".

Засновник та видавець: Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського.

Повна версія

Окремі статті з номера:

ПРОЄКТНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ІНСТРУМЕНТ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ (МАТЕРІАЛИ ПЕРЕМОЖЦІВ ОБЛАСНОГО ОСВІТНЬОГО ПРОЄКТУ «МОДЕЛЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ ШКІЛЬНОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО КЛУБУ ЯК СУЧАСНОГО ОСВІТНЬОГО ХАБУ»)

ІННА КОНЧИЦ, ТЕТЯНА СОЛОМЕННА

Діяльність шкільних євроклубів на Чернігівщині

ІРИНА СКАЛОЗУБ

Разом до європейських зірок

АНТОНІНА ФЕДОРЧЕНКО, НІНА СІБІЛЬ

Участь у конкурсі проєктів євроклубів від Представництва ЄС в Україні – можливість заявити про себе

ЛЮДМИЛА ШИЛОВА, ЮЛІЯ МАРТИНЕНКО

Ми за майбутнє, за дружбу країн

НАДІЯ ВЕЛИЧКО

Європа очима дітей

ОЛЕНА ГРИЦЕНКО

Мріємо і діємо

ВІКТОР ПАУСТОВСЬКИЙ

У єдності наша сила

УЧИТЕЛЮ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ТЕТЯНА МАТЮШКІНА

Будівничі шкільного навчального курсу «Зарубіжна література»

ВАЛЕНТИНА МЕЛЕЖИК

Система уроків за творчістю Джейн Остін. 9 клас

ОЛЕНА ГОРБАТЕНКО

Організація процесу навчання під час воєнного стану

АННА СМЕТАНА

Використання технології візуалізації в ході вивчення зарубіжної літератури: хмаринка слів

ЛАРИСА БОНДАРЕНКО

Омар Хайям. Рубаї. Конспект уроку зарубіжної літератури

УЧИТЕЛЮ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

В. КАЛІШ, Р. РАДЧЕНКО, Л. ПОЛЯКОВА, А. ПІНЧУК, Ю. РАДІН, Л. БОНДАР,

О. ІВАЩЕНКО, І. ШАДУРА, Є. БУЛГАКОВА, Л. ЛОПАТА

Наскрізні вміння як основа інтегрованого навчання

РАЇСА ЯНІВ

Література – один зІ шляхів розвитку лінгвістичної та соціально-культурної компетенції учнів з німецької мови. Художньо-виражальні засоби та елементи поетичного слова у віршах збірки «Пісня життя» німецького поета Германа Гессе

РАЇСА ЯНІВ

Інтернаціональний аспект казок

УЧИТЕЛЮ ІНТЕГРОВАНОГО КУРСУ "МИСТЕЦТВО"

ІРИНА СОРОКА

Мистецький воркшоп: особливості викладання інтегрованого курсу «Мистецтво» в умовах Нової української школи

ЮВІЛЕЇ

ЛЕСЯ ЗАВОДНА

Я ніколи не належав собі... (до 105-ї річниці від дня народження Василя Сухомлинського)

ОБДАРОВАНА ДИТИНА

ІРИНА СМОВСЬКА

Формуємо творчу особистість

Фемініст, містик та бунтар: 6 фактів про Івана Франка, що вас здивують

 

Фемініст, містик та бунтар: 6 фактів про Івана Франка, що вас здивують

27 серпня народився Іван Франко. Його знають як генія слова, поліглота, науковця та громадського діяча. Ми пропонуємо поговорити про менш відомі факти із життя Івана Яковича. Чи можна назвати його феміністом? Що спільного у шлюбу Франка та соборності України? Який модний тренд письменника нині масово підхопили українці? Зібрали факти, що дивують.

1. Одружився з розрахунку

Справа була не в заможності нареченої. Письменник одружився з Ольгою Хоружинською, дівчиною зі сходу України. У такий спосіб галичанин Франко наче втілював мрію всіх українців про соборність.

У листі до Агатангела Кримського він писав: «З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба оженитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою».

Ольга — випускниця Харківського інституту шляхетних дівчат та жіночих курсів у Києві. Знала кілька мов, належала до заможної патріотичної родини. Проте дівчину не видали заміж насильно. Хоружинська також бачила переваги в цьому шлюбі. Чоловіки її сестер займалися громадською діяльністю. Тому партнерство з відомим та радикальним Франком вона вважала гарною ідеєю.

Мету шлюбу ніхто не приховував. Тож на весіллі звучали тости не за щастя молодят, а за Соборність України.

2. Містик, що мав зв’язок із потойбіччям

Іван Франко був упевнений, що має надприродний зв’язок зі світом мертвих. Одного разу купив у львівського антиквара старий рукопис і видав власним коштом як невідому драму Адама Міцкевича. Бо так йому сказав дух покійного. Хоча в літературознавців немає сумніву, що це текст невідомого письменника.

Це був не єдиний випадок спілкування Франка з потойбіччям. Але записів про це небагато. Адже письменник не вів щоденників. Про його життя розповідають листи до друзів чи замітки. Наприклад, «Із спостережень над природою», 1915.

Але як почалося це спілкування з духами? Річ у тім, що в 52 роки Франко сильно захворів. І лікар відправив його лікуватися в містечко Ліпік у Хорватії. Не встановивши точного діагнозу, медики лікували Франка препаратами, що негативно впливали на нервову систему та викликали галюцинації. Очевидно, що звідси й надприродні здібності письменника.

3. Франко-фемініст

Іван Якович підтримував діяльність українського феміністичного руху. Галицьке суспільство в той час було консервативним та радикальним. Проте Франко не був його типовим представником. Він вважав жінок рівними собі та поважав їхнє право на вільну поведінку в суспільстві.

Зокрема питання нерівності прав чоловіків та жінок Франко підняв у статті «Жіноча неволя в руських піснях народних».

Але феміністичний рух викликав цікавість у Франка не лише в контексті літератури. Він також підтримував боротьбу жінок за рівність виборчого права.

У програмі Русько-Української радикальної партії, одним з авторів якої був Франко, йшлося про наступне: «У справах політичних хочемо повної волі особи, слова, сходин і товариств, печаті і сумління, забезпечення кождій одиниці, без ріжниці пола, якнайповнішого впливу на рішанє всіх питань політичного життя».

4. Започаткував модний тренд

Іван Якович — перший, хто почав носити вишиванку під піджак. У родині Франків уміли вишивати та постійно носили вишитий одяг. Цієї традиції Франко продовжував дотримуватися й коли переїхав до міста.

Син Івана Яковича Петро так згадує стиль батька: «Батько залюбки одягався в сіру одежу. Майже завжди носив вишивану сорочку… На торжественні приняття одягав чорний «шлюсрок», рідко фрак».

Таким описує Франка на святкуванні на честь Шевченка Михайло Яцків: «Він сидів зі своєю дружиною, був у темно-синьому костюмі і вишиваній сорочці із синьою стрічкою».

Тож Іван Якович відрізнявся своїм стилем серед галичан, які носили краватки чи пишні коміри. А його тренд одягати вишиванку під піджак знайшов відголос у сучасному суспільстві.

5. У будні — письменник, на вихідних — рибалка

З малих років та до самої старості Франко був завзятим рибалкою. Про це пише у своїх спогадах його син Тарас. Коли Іван Якович проводив з дітьми літні канікули, то вони передусім йшли на рибалку. Він навчав синів плести сіті та робити приманку для риби.

«З тією рибою мати мала потім клопіт: треба було її варити, смажити чи маринувати», — згадує Тарас Франко.

Також Іван Якович брав участь у виданні альбому всіх видів риб. І після його презентації вдома у Франків висіли автентичні малюнки риб у рамках та за склом.

6. Майже лауреат Нобелівської премії

1915 року професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець подав до Нобелівського комітету кандидатуру Франка. В архіві Шведської академії зберігається документ, у якому зазначене ім’я Івана Франка.

Проте Іван Якович так і не став лауреатом Нобелівської премії. Річ у тім, що лист Застирця надійшов до Стокгольма надто пізно. На той момент список претендентів уже був затверджений.

На жаль, Франкові не судилося стати лауреатом. Наступного 1916 року він помер. А за правилами Нобелівського комітету, премія вручається лише живим претендентам.

11.01.24

«БараБука» назвала 100 найкращих дитячих і підліткових книжок 2023 року

 

«БараБука» назвала 100 найкращих дитячих і підліткових книжок 2023 року

Книгодрузі, ця новина зігріє ваші серденька .

Уже десять років поспіль лабораторія дитячого читання Малої академії наук БараБука обирає свій топ українських видань. І цьогоріч, за гарною традицією, вкотре оголосила довгий список, що налічує рекордну сотню книг.

Серед сотні книжок у довгому списку премії — поетичні збірки й книжки-картинки, збірки оповідань, психологічна проза, міське фентезі й науково-популярні видання. Як і торік, частина видань торкається теми російсько-української війни.

Запрошуємо проголосувати за улюблене видання до 24 січня за лінком http://surl.li/pbmka

Та стежити за оновленнями, щоб не пропустити фіналу 📚

Методичні рекомендації щодо зміни підходів до викладання предмета "Захист України" в умовах воєнного стану

 

Методичні рекомендації щодо зміни підходів до викладання предмета "Захист України" в умовах воєнного стану

Департамент освіти і науки Києва рекомендує до використання Методичні рекомендації щодо зміни підходів до викладання предмета "Захист України" в умовах воєнного стану розроблені Інститутом післядипломної освіти Київського університету імені Бориса Грінченка

Методичні рекомендації щодо викладання предмета «Захист України» в закладах загальної середньої освіти міста Києва із 2024 року створені відповідно до листа Департаменту освіт и і науки виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 0634299 від 11.09.2023 «Про організацію освіт нього процесу з предмета «Захист України » в умовах воєнного стану» 

Ознайомитись з Методичними рекомендаціями можна за посиланням >>>

10.01.24

Від «важкого підлітка» до тревел-блогера й українізатора: яким був Микола Хвильовий

 

Від «важкого підлітка» до тревел-блогера й українізатора: яким був Микола Хвильовий

Ми знаємо про нього як про автора імпресіоністичної новели «Я (Романтика)» й того, чиє життя трагічно обірвалось у боротьбі за українську культуру. Сьогодні ж поговоримо про інші, менш відомі, однак не менш важливі факти з життєпису Миколи Хвильового. Гайда читати! 

Був «важким підлітком»

Микола Фітільов (справжнє прізвище Миколи Хвильового) з 5 класу навчався в Богодухівській гімназії на Харківщині, та був не надто старанним учнем. Він зухвало ставився до гімназійного начальства і мав зв’язки з нелегальними політичними гуртками — розповсюджував серед шкільництва й робітників протиімперську літературу. Тож із підлітком мали багато клопоту і його дядько-опікун Микола Смаковський, і директор гімназії, і навіть поліція. Через це майбутній письменник не закінчив гімназії.

Був тревел-блогером

Перші твори Миколи — подорожні нотатки про Полтавщину. Автор читав їх друзям, зокрема Петрові Шигимазі. Той згадував, що «це були прозові високохудожні твори», у яких митець описав гетьманські соснові ліси поблизу Рублівки та шведські могили. Вочевидь, ці ранні нотатки згодом письменник використав у збірці «Сині етюди»: «Дивишся на гетьманський ліс, згадується: гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII і т. ін. Тоді могили жевріють, ніч, день, ранок, світанок — все одно...».

Практикував активну українізацію

За різними даними, на початку 1915 року або восени 1916-го Микола Фітільов пішов на фронт. У 1917 році дивізія, у якій служив письменник, перетворилася на українську національну частину. Там створили солдатський комітет, у якому Микола очолив культурно-освітню комісію. 

Тож наприкінці 1917 року митець повертається додому вже зі сформованим світоглядом і починає активно українізувати оточення. Він організовує осередки «Просвіти», селянські гуртки й українські вистави. 

Літературознавець Павло Петренко під псевдонімом О. Ган навіть описує кейс сільської вчительки Каті Гащенко, яка працювала в одній школі з мамою письменника. Раніше її зовсім не цікавили національні питання, однак завдяки Миколі дівчина перейшла з російської на українську мову та захопилася українською культурою. 

Просував меседж «Геть від Москви!»

Микола Хвильовий опублікував 30 квітня 1925 року памфлет «Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”». Цим започаткував дискусію про напрям розвитку української літератури. Він уважав, що слід орієнтуватися на «психологічну Європу» та відмежуватися від російської культури. Саме в цьому значенні Микола Хвильовий висунув гасло «Геть від Москви!». У відповідь його почали цькувати не лише літературні критики, а й решта радянських прибічників. Памфлет «Україна чи Малоросія?» цензура заборонила, а Йосип Сталін написав листа генеральному секретареві Компартії України, щоби з «крайнощами Хвильового» боролися.

На власні очі бачив Голодомор  

Навесні 1933-го Микола Хвильовий разом з Аркадієм Любченком побував у селах Полтавщини. Бачив там, як люди шукають торішнє зерно на ланах. Також письменник у цій поїздці поспілкувався з директором цукроварні та секретарем Лохвицького райкому партії. Обидва — його знайомі, які щиро розповіли про причини голоду. «Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою», — підсумував їхню розмову Микола Хвильовий. 

Після повернення до Харкова митець дізнався про інші злочинні дії влади. Зокрема, про розстріл буцімто контрреволюційної організації на чолі з українцем Федором Конаром. До того ж арештували його колишніх активних однодумців — Олександра Шумського, академіка Матвія Яворського і найближчого товариша Миколу Ялового. Всі ці події вплинули на психологічний стан Миколи Хвильового, і 13 травня 1933 року він застрелився. 

Джерела світлин 

1. «Історична правда». 

2. Журнал «Вітчизна», 1990 р., № 1.

Ілюстрації: Олена Ковальчук

Самокритичний поет і борець за українську історію: яким насправді був Василь Симоненко

 

Самокритичний поет і борець за українську історію: яким насправді був Василь Симоненко

Знаємо цього поета-шістдесятника і як ліричного співця природи, і як автора рядків «Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!». Нині ж пропонуємо дізнатися більше фактів із життя Василя Симоненка: як він вигадував ніжні нікнейми для дружини, чи вважав себе геніальним і як боровся за українськість. Гайда читати! 

Захопився віршуванням ще за школярства

Василь Симоненко навчався у школі сумлінно й завершив її із золотою медаллю. На навчання щодня ходив по 9 кілометрів, тож дорогою мав удосталь часу на роздуми й вигадування віршів. Для розвитку цього хисту відвідував шкільний літературний гурток, яким керувала вчителька Марія Сидоренко. 

Пізніше вона згадувала, що один із Василевих віршів гуртківці вирішили надіслати на конкурс. Завдяки цьому твір надрукували в дитячій газеті, а редакція в особистому листі привітала автора. Відтоді Василь Симоненко ще більше зусиль вкладав у творчість. «У старших класах це уже було у нього серйозне захоплення, а може, й проблиском таланту», — розповідала Марія Сидоренко.

Вигадував пестливі нікнейми для дружини 

Ще за часів навчання на журфаці Київського університету імені Тараса Шевченка Василь Симоненко проходив практику в редакції видання «Черкаська правда». Після завершення навчання влаштувався туди працювати й саме там зустрів майбутню дружину — кур’єрку Людмилу Півторадні. 

Василь писав дівчині романтичні листи, сповнені щирості та гумору. Зокрема, вигадував розмаїті пестливі назви для неї: Люська, Люсь, Люся, Люсьок, Люсьєн, Малюся, Малюсик, Малюсічка. Себе ж підписував так: Твій Вася, Твоя полтавська Галушка, твій чолов’яга Васильок; або похідним від прізвища — твій Симон.

Не визнавав авторитетів

Василь Симоненко публічно обурювався негідними вчинками навіть відомих людей. Письменник критикував їх за бюрократію та зрадництво, а ще — за дурість і пусте красномовство. 

Зокрема, різко засудив текст відомого в СРСР російського письменника Євгена Євтушенка «Автобіографія». Той написав про вдячність війні: мовляв, вона відкрила йому очі на поняття «Батьківщина» і на те, що він — росіянин. Василь Симоненко прокоментував це так: «Дякувати війні — це або параліч душі або манірність, що межує з ідіотизмом».

Знецінював свої літературні досягнення

У поета була висока планка в літературі, до якої він прагнув дотягнутися. «Хочеться писати такі вірші, які б мали право називатися поезією. І якщо це вдається мені рідко, то це не тому, що я не хочу, а тому, що мало вмію та мало знаю», — так він сказав в інтерв’ю на радіо з нагоди виходу своєї збірки віршів. До слова, колеги сприйняли збірку позитивно, та й загалом цінували його творчість. Олесь Гончар, приміром, свого часу назвав Василя Симоненка «витязем молодої української поезії».

Попри самокритичність, поет, однак, бачив сенс розвиватися в літературі задля успіхів митців-наступників і українського слова загалом. «Я розумію, що поет з мене такий собі. Але бувають і гірші. Такі, як я, теж потрібні для літератури. Ми своїми кволими думками угноїмо ґрунт, на якому виросте гігант. Прийдешній Тарас або Франко», — писав він. 

Боровся за встановлення історичної справедливості

Василь Симоненко разом з іншими українськими шістдесятниками — Аллою Горською та Лесем Танюком — був членом Клубу творчої молоді «Сучасник». Разом вони шукали місця поховання жертв сталінізму. Зокрема, Василь і Алла обійшли десятки сіл поблизу Києва та розпитували місцевих мешканців про могили в’язнів, яких розстріляли радянські спецслужбісти. 

Врешті вдалося зібрати докази, що політв’язнів ховали на Лук’янівському та Васильківському цвинтарях і в Биківні під Києвом. Активісти звернулися до Київської міськради, вимагаючи створити національні меморіали для вшанування жертв радянського режиму, а ще — відкрити документи та розповісти людям правду про Биківню. 

Їхні вимоги залишили без відповіді, проте відтоді влада пильніше придивлялася до діяльності митців. Невдовзі Василя Симоненка затримала міліція — нібито за побутове правопорушення. У відділку його жорстоко побили, прив’язавши пасками до лежака. Опісля поета тривожили сильні болі в попереку та нирках, за рік через ці ускладнення він помер.

Друзі видали більше його віршів, ніж він сам за життя

Помер Василь Симоненко молодим — у 28 років, тож за життя встиг надрукувати лиш одну збірку поезій. Це була книжка «Тиша і грім», яка побачила світ 1962 року. 

Після смерті поета друзі заходилися просувати його творчість. Іван Світличний і Анатоль Перепадя зібрали рукописи Василя Симоненка й після похорону повезли до Києва. Іван Світличний обстоював ідею зберегти всі твори друга. З ним сперечався Євген Сверстюк, який вважав, що сам автор не хотів друкувати свої політичні вірші.

Друзям доводилося докладати значних зусиль, щоб вірші опублікували. Радянська влада чинила опір і цензурувала твори. І все ж таки 1964 року вийшла друком збірка віршів «Земне тяжіння», за рік — «Берег чекань», а 1981 року — «Лебеді материнства». Також 1964 року надрукували казку «Подорож у країну Навпаки», а рік потому — збірку новел і гуморесок «Вино з троянд». Оприлюднили друзі й щоденник Василя Симоненка — спершу лиш фрагменти й самвидавом.

Джерела світлин

1. Український інститут національної пам’яті

2. «Локальна історія» 

3. Симоненко В. Ти знаєш, що ти — людина. — Київ : Наукова думка, 2005

09.01.24

Читає вірші, публікує картини та вітає зі святами: в Instagram з'явився акаунт Тараса Шевченка

 

Читає вірші, публікує картини та вітає зі святами: в Instagram з'явився акаунт Тараса Шевченка
  Національний музей Тараса Шевченка та сервіс створення аватарів RAVATAR створили сторінку автора "Кобзаря" в Instagram. Дописи в ній створюють за допомогою штучного інтелекту. 

На акаунті можна знайти публікації копій картин митця, а також відео, на яких цифрове втілення Тараса Шевченка читає власні вірші й вітає українців зі святами.   

Серед останніх дописів – копія малюнка "Межигірський Спас", яку художник намалював олівцем у 1846 році. 

Також "Шевченко" розповів історію Межигірського монастиря, який є однією з найдавніших пам’яток української духовності. 

Напередодні нового 2024-го року цифрова версія митця привітала українців з прийдешнім, процитувавши власний вірш: "Борітеся – поборете! Вам Бог помагає!". 

Як повідомили в Національному музеї, віртуальний образ, створений за допомогою нейромережі, точно відтворює зовнішність Тараса Шевченка.

"На перетині культурної спадщини та технологічних інновацій ми створюємо цифровий простір, де мудрість Шевченка виходить за рамки часу, роблячи історію нашої багатої культури не пережитком минулого, але оживляючи її для майбутніх поколінь", – зазначив генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус.

100 років із дня народження Сергія Параджанова

 

100 років із дня народження Сергія Параджанова

Сьогодні, 9 січня, відзначаємо сторіччя від дня народження відомого українського та вірменського режисера та сценариста, родоначальника «українського поетичного кіно» та дисидента Сергія Параджанова. 

Ми підготували карусель про життя та творчість видатного кіномитця.

01.01.24

Ухвалено Постанову Верховної Ради про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024–2025 роках

 Ухвалено Постанову Верховної Ради про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024–2025 роках

Які пам'ятні дати та ювілеї відзначатимемо на державному рівні у 2024 та роках?

Ухвалено Постанову Верховної Ради України

Тож у 2024 році на державному рівні вшановуватимуться дати:

✔ 1000 років із часу утворення Чернігівського князівства;

✔  450 років із часу видання у Львові «Апостола» — першої друкованої книги в Україні;

✔ 100 років із часу заснування «Українського Радіо» — запуску у Харкові першої в Україні радіостанції;

✔ 175 років із дня народження Олени Пчілки, письменниці, фольклористки, етнографині, перекладачки, редакторки, видавчині, громадської діячки;

✔  100 років із дня народження Сергія Параджанова, кінорежисера;

✔ 150 років із дня народження Олександра Щербини, вченого, філолога, тифлолога, філософа, психолога, педагога, засновника української тифлопедагогічної науки;

✔ 75 років із дня народження Володимира Івасюка, композитора, поета, основоположника української естрадної музики, Героя України;

✔ 210 років із дня народження Тараса Шевченка, поета, прозаїка, художника, етнографа, громадського діяча, однієї з центральних постатей національної культури;

✔ 160 років із дня народження Василя Липківського, церковного діяча, педагога, публіциста, першого митрополита Української автокефальної православної церкви, історика, письменника, репресованого;

✔ 180 років із дня народження Миколи Мурашка, художника, графіка, історика мистецтва, педагога, громадського діяча;

✔ 100 років із дня народження Павла Загребельного, письменника, сценариста, драматурга, учасника вигнання нацистів із території України, Героя України, громадського діяча;

✔ 160 років із дня народження Михайла Коцюбинського, письменника, драматурга, громадського діяча;

✔ 120 років із дня народження Людмили Руденко, спортсменки, шахістки, чемпіонки світу та ін.

Дні пам’яті: 

— 10-ті роковини початку російського збройного вторгнення до України, початку російсько-української війни;

— 10 років із часу Іловайської трагедії.

У 2025 році:

✔ 400 років із часу народження Марусі Чурай, поетки, народної співачки;

✔ 130 років із дня народження Бориса Лятошинського, композитора, диригента, педагога, громадського діяча;

✔ 90 років із дня народження Василя Симоненка, письменника, журналіста;

✔ 180 років із дня народження Івана Пулюя, фізика, електротехніка, винахідника, педагога, перекладача, громадського діяча; 

✔ 110 років із дня народження Марії Руденко, фольклористки, етнографіні, краєзнавиці, педагогині, майстрині декоративного мистецтва;

✔ 120 років із дня народження Павла Вірського, артиста балету, хореографа;

✔ 130 років із дня народження Максима Рильського, письменника, перекладача, літературознавця, мовознавця, етнографа, громадського діяча, академіка;

✔ 160 років із дня народження Софії Окуневської-Морачевської , першої жінки-лікарки в Австро-Угорщині, укладачки словника української медичної термінології, громадської діячки, учасниці феміністичного руху в Західній Україні;

✔ 180 років із дня народження Іллі Мечникова, вченого, імунолога, мікробіолога, геронтолога, лауреата Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини та ін.

Дні пам’яті: 

— 250-ті роковини із часу руйнування російською імперською армією Запорізької Січі; 

— 10 років із часу завершення боїв за Донецький аеропорт під час російсько-української війни. 

❗️З повним переліком пам’ятних дат та ювілеїв у 2024 та 2025 роках можна ознайомитись на сайті Парламенту (додаток 1, додаток 2)  

Календарі знаменних, пам’ятних, літературних та релігійних дат на 2024 рік (+ січень 2024 року)

 Календарі знаменних, пам’ятних, літературних та релігійних дат на 2024 рік (+ січень 2024 року)

2024 рік

✔ Календар на 2024 рік зі святами, вихідними днями

Джерело: buhoblik.org.ua

✔ Знаменні дати і події 2024 року. Культура і мистецтво / матеріал підгот. О. М. Ісаченко ; відп. за вип. В. М. Іващенко ; М-во культури та інформ. політики України, Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого, Інформ. центр з питань культури та мистецтва. – Київ, 2023. – 72 с. (завантажити)

 Календар літературних, пам’ятних і релігійних дат / КЗ ЛОР «Львівська обласна бібліотека для дітей», Інформаційно-бібліографічний відділ ; укладачі: О. Соколовська, О. Сачинська, І. Шуберт ; верстка О. Сачинська ; відповідальна за випуск О. Конасова. – Львів, 2023. – 28 с. (завантажити)


✔ Календар на 2024 р. (завантажити всі місяці)

Календар свят і пам`ятних дат на ІІ семестр 2024 р. (завантажити)

"Книжковий календар" на 2024 рік (завантажити)

Можна зробити виставку в кабінеті, під час проведення предметного тижня, або в бібліотеці, додавши дитячі ілюстрації до улюблених творів

 

Календар-планувальник на 2024 рік (завантажити всі місяці)

СІЧЕНЬ 2024 року

✔ КАЛЕНДАР СВЯТ НА СІЧЕНЬ 2024 (завантажити)

✔ Календар пам'ятних дат на січень 2024 (завантажити)

✔ Літературний календар на січень 2024р. (завантажити)

КАЛЕНДАР ЗНАМЕННИХ І ПАМ`ЯТНИХ ДАТ У ГАЛУЗІ ОСВІТИ СІЧЕНЬ  2024 від ДНПБ України ім В. О. Сухомлинського НАПН України