Ми знаємо про нього як про автора імпресіоністичної новели «Я (Романтика)» й того, чиє життя трагічно обірвалось у боротьбі за українську культуру. Сьогодні ж поговоримо про інші, менш відомі, однак не менш важливі факти з життєпису Миколи Хвильового. Гайда читати!
Був «важким підлітком»
Микола Фітільов (справжнє прізвище Миколи Хвильового) з 5 класу навчався в Богодухівській гімназії на Харківщині, та був не надто старанним учнем. Він зухвало ставився до гімназійного начальства і мав зв’язки з нелегальними політичними гуртками — розповсюджував серед шкільництва й робітників протиімперську літературу. Тож із підлітком мали багато клопоту і його дядько-опікун Микола Смаковський, і директор гімназії, і навіть поліція. Через це майбутній письменник не закінчив гімназії.
Був тревел-блогером
Перші твори Миколи — подорожні нотатки про Полтавщину. Автор читав їх друзям, зокрема Петрові Шигимазі. Той згадував, що «це були прозові високохудожні твори», у яких митець описав гетьманські соснові ліси поблизу Рублівки та шведські могили. Вочевидь, ці ранні нотатки згодом письменник використав у збірці «Сині етюди»: «Дивишся на гетьманський ліс, згадується: гетьманщина, Гоголь, татари, Карло XII і т. ін. Тоді могили жевріють, ніч, день, ранок, світанок — все одно...».
Практикував активну українізацію
За різними даними, на початку 1915 року або восени 1916-го Микола Фітільов пішов на фронт. У 1917 році дивізія, у якій служив письменник, перетворилася на українську національну частину. Там створили солдатський комітет, у якому Микола очолив культурно-освітню комісію.
Тож наприкінці 1917 року митець повертається додому вже зі сформованим світоглядом і починає активно українізувати оточення. Він організовує осередки «Просвіти», селянські гуртки й українські вистави.
Літературознавець Павло Петренко під псевдонімом О. Ган навіть описує кейс сільської вчительки Каті Гащенко, яка працювала в одній школі з мамою письменника. Раніше її зовсім не цікавили національні питання, однак завдяки Миколі дівчина перейшла з російської на українську мову та захопилася українською культурою.
Просував меседж «Геть від Москви!»
Микола Хвильовий опублікував 30 квітня 1925 року памфлет «Про “сатану в бочці”, або про графоманів, спекулянтів та інших “просвітян”». Цим започаткував дискусію про напрям розвитку української літератури. Він уважав, що слід орієнтуватися на «психологічну Європу» та відмежуватися від російської культури. Саме в цьому значенні Микола Хвильовий висунув гасло «Геть від Москви!». У відповідь його почали цькувати не лише літературні критики, а й решта радянських прибічників. Памфлет «Україна чи Малоросія?» цензура заборонила, а Йосип Сталін написав листа генеральному секретареві Компартії України, щоби з «крайнощами Хвильового» боролися.
На власні очі бачив Голодомор
Навесні 1933-го Микола Хвильовий разом з Аркадієм Любченком побував у селах Полтавщини. Бачив там, як люди шукають торішнє зерно на ланах. Також письменник у цій поїздці поспілкувався з директором цукроварні та секретарем Лохвицького райкому партії. Обидва — його знайомі, які щиро розповіли про причини голоду. «Голод — явище свідомо організоване. Голод і розруха — хитрий маневр, щоб одним заходом упоратися з дуже небезпечною українською проблемою», — підсумував їхню розмову Микола Хвильовий.
Після повернення до Харкова митець дізнався про інші злочинні дії влади. Зокрема, про розстріл буцімто контрреволюційної організації на чолі з українцем Федором Конаром. До того ж арештували його колишніх активних однодумців — Олександра Шумського, академіка Матвія Яворського і найближчого товариша Миколу Ялового. Всі ці події вплинули на психологічний стан Миколи Хвильового, і 13 травня 1933 року він застрелився.
Джерела світлин
1. «Історична правда».
2. Журнал «Вітчизна», 1990 р., № 1.
Ілюстрації: Олена Ковальчук
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.