Помер старий кобзар і полетіла його душа до хмар.
Перед ворітьми небес на дорозі стали по один бік Ангели Пречисті, по інший — Сили Нечисті.
Та чорти й кажуть, що заберуть в пекло кобзаря, бо в літа молоді чимало люду порубав, пустив ріки крові й сліз.
Ангели ж захищають чоловіка, і кажуть, що не забрати душу Силам Нечистим.
Козак не вбивав невинних людей, тільки в чесному бою захищав свою рідну землю. За це Ангели заберуть його до Раю.
А козацька душа обізвалася, і сказав кобзар:
«Душа козацька вільна, за життя ні під ким не був, і зараз нікому не належатиму!
Безсмертна душа моя в кобзі, і я оживатиму щораз, коли хтось заграє на струнах!»
Після цього душа відлетіла і стала вільно літати на свободі. Хтозна, може, й зараз озивається, як музика на кобзі заграє.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.